<<
>>

Електронні платіжні документи

Одним із засобів представлення безготівкових розрахункових документів є електронний платіжний документ.

Розрахунковий документ в електронному вигляді — документ визначеного формату, що містить установлені реквізити і несе інформацію про рух коштів, має форму електронних записів.

Електронні платіжні системи, що діють нині в Україні, використовують, в основному, платіжні доручення та платіжні вимоги.

Реквізити електронного документа можна поділити на дві групи:

- реквізити власне платіжного документа, перелік та зміст яких визначається для кожної конкретної форми платіжного документа (платіжного доручення, платіжної вимоги, чека тощо);

- технологічні реквізити, перелік та зміст яких визначається електронною платіжною системою, що обробляє ці документи.

Електронні розрахункові документи містять такі обов’язкові бухгалтерські реквізити:

- номер документа, число, місяць, рік його оформлення;

- ідентифікатори (МФО) банків платника та одержувача (на відміну від паперового документа, назви та місцезнаходження банків не надаються);

- номери рахунків платника та одержувача в установах банків;

- назви платника та одержувача коштів (їхні офіційні скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті;

- ідентифікаційні коди платника та одержувача коштів за Державним реєстром України або іншим довідником, визнаним чинним законодавством;

- спосіб перерахування коштів;

- суму платежу із зазначенням валюти;

- призначення платежу, тобто назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється трансакція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо із зазначенням його номера і дати);

- вид платежу — інформація, що деталізує спосіб розрахунку за цим платіжним документом;

- коди бюджетних платежів (у разі перерахування коштів до бюджету).

Технологічні реквізити призначені для забезпечення функціонування

платіжної системи.

Для СЕП такими реквізитами є:

- електронно-цифровий підпис платіжного документа (засіб захисту документа від викривлення);

- ідентифікатор операціоніста “банку А”, який виготовив цей електронний платіжний документ;

- назви файлів СЕП, в яких цей документ транспортується від ОДБ “банку А” до ОДБ “банку Б” через послідовність АРМ СЕП, та відмітки про час обробки цього документа на кожному з АРМ.

Усі ці реквізити передаються одержувачу платіжного документа. Бухгалтерські реквізити є підставою для перерахування коштів, технологічні — використовуються для контролю та організації процесу передачі цього документа через СЕП.

Слід відрізняти напрямок руху платіжного документа від способу перерахування коштів за цим документом.

У СЕП платіжний документ завжди рухається у напрямку від “банку А” (відправника документа) до “банку Б” (одержувача документа). Напрямок переміщення коштів (або взагалі відсутність перерахування) між цими двома банками залежить від ознаки дебету/кредиту цього документа.

Кредитовий документ — це платіжне доручення, за яким клієнт “банку А” доручає перерахувати кошти на рахунок клієнта “банку Б”. Такий зразок документа є найбільш поширеним типом документів у СЕП. Напрямок перерахування коштів збігається з напрямком руху документа.

Дебетовий документ — це платіжна вимога, за якою клієнт “банку А ” доручає списати кошти з рахунку клієнта “банку Б” на свою користь. На поточний момент дебетові документи становлять не більше 1% від загальної кількості платежів.

У СЕП передбачені два різновиди дебетових документів:

а)безспірні, коли не потрібний акцепт (згода) від банку-платника на перерахування коштів. Право ініціювати безспірну дебетову трансакцію в СЕП надається лише підрозділам Національного банку України для використання у випадках, передбачених чинним законодавством України (штрафні санкції, стягнення, закриття коррахунків тощо);

б)у вигляді дебетових інформаційних документів (запитів): “банк А” надсилає через СЕП дебетовий запит, за допомогою якого інформує “банк Б” про потребу в перерахуванні коштів від ”банку Б” до ”банку А». Акцепт на такі платежі надається “банком Б” індивідуально для кожного платіжного документа за узгодженням із головним бухгалтером та/чи клієнтом банку. У разі згоди фактичний переказ цих коштів далі здійснюється іншим платіжним документом — кредитовим, що відправляється в СЕП від “банку Б” за його ініціативою. Тобто, сам дебетовий інформаційний документ не спричиняє безпосереднього перерахування коштів за ним.

<< | >>
Источник: С.І. Юрій. Казначейська система. 2002

Еще по теме Електронні платіжні документи:

  1. Порядок обміну платіжними документами у СЕП
  2. Документы, прилагаемые к декларации
  3. ТРЕБОВАНИЕ О ПРЕДСТАВЛЕНИИ ДОКУМЕНТОВ
  4. Тенденция к дематериализации документа
  5. Формы расчетов и платежные документы
  6. Прием документов ограничен
  7. Перечень документов, необходимых для назначения пенсии
  8. Размер пособия и документы на его получение.
  9. Проектирование строительства. СНиП и другие нормативные документы.
  10. Изготовление или сбыт поддельных платежных документов
  11. Перечень документов, необходимых для досрочного назначения пенсии
  12. Перечень документов по предоставляемому обеспечению, представляемых потенциальным заемщиком /залогодателем:
  13. Требования к правилам ведения и документы внутреннего учета