загрузка...

Суб’єктивні ознаки

. 1. Всі тотожні діяння в продовжуваному злочині об’єднані єдиним умислом . Умисел може бути конкретизованим (наприклад, викрадення певної кількості майна), але, найчастіше він має неконкретизованнй характер (вчиняти цей злочин доки є така можливість). 2. Єдина мета вчинюваного діяння. Слід зазначити, що саме суб’єктивні ознаки виступають як об’єднувальні засади і надають продовжуваному злочину ту єдність, яка свідчить про наявність одиничного злочину. Ігнорування суб’єктивних ознак продовжуваного злочину призвело до судової помилки, якої припустився Апеляційний суд Хмельницької області у справі по обвинуваченню Ч., яка була засуджена Кам’янець‑Подільським міськрайоним судом Хмельницької області за ч. 3 ст. 190 КК за шахрайство, вчинене повторно та у великих розмірах Ч. визнано винною у вчиненні таких дій. На початку листопада 2003 р. вона шляхом обману, пообіцявши поставити на облік у центрі зайнятості співмешканця Б., заволоділа грішми і речами останньої, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 55 грн. Шляхом зловживання довірою Ч. заволоділа майном потерпілої Г., чим заподіяла потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 4 тис. 740 грн. У такий самий спосіб Ч. заволоділа майном потерпілого Т., чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 445 грн. Наприкінці листопада 2003 р. Ч. шляхом обману заволоділа грішми потерпіло Б. в сумі 80 грн… а 15 грудня того ж року в такий же спосіб – майном потерпілого Б. М. і потерпілого К., спричинивши їм матеріальну шкоду відповідно на суму 793 грн. та 1 тис. 149 грн. Апеляційний суд Хмельницької області вироком від 7 липня 2004 р. вирок Кам’янець‑Подільського міськрайоного суду в частині кваліфікації дій і призначення покарання скасував, і кваліфікував дії засудженої за ч. 4 ст. 190 КК та призначив їй із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. У касаційній скарзі засуджена Ч. просила пом’якшити призначене їй покарання, застосувавши ст. 75 КК. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скаргу Ч. частково задовольнила з таких підстав. Органи досудового слідства обвинувачували Ч. у шахрайстві, вчиненому повторно і в особливо великих розмірах, та кваліфікували такі дії за ч. 4 ст. 190 КК. Суд першої інстанції визнав, що Ч. вчинила дії, пов'язані із заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно й у великих розмірах, і кваліфікував їх за ч. 3 ст. 190 КК. Апеляційний суд перекваліфікував дії Ч. з ч. 3 на ч. 4 ст. 190 КК, мотивувавши таке рішення тим, що засуджена заволоділа майном потерпілих на загальну суму 11 тис. 272 грн., що в 663 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, тобто вчинила шахрайство в особливо великих розмірах. Проте апеляційний суд помилково розцінив дії Ч. як один продовжуваний злочин, оскільки не взяв до уваги те, що засуджена вчинила щодо різних потерпілих ряд тотожних дій, відповідальність за які передбачено однією статтею КК, не маючи єдиного умислу, і тому такі дії потрібно розглядати як повторність злочинів. У такому випадку складання сум заподіяної кожному потерпілому шкоди виключається. Відповідно до ст. 32 КК кваліфікація повторності залежить від того, якими злочинами вона утворена. Якщо злочини є тотожними, всі вони охоплюються однією й тією ж статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за повторне вчинення цього злочину. Таким чином, міськрайонний суд правильно кваліфікував дії Ч. за ч. 3 ст. 190 КК як шахрайство, вчинене повторно та у великих розмірах. Тому колегія суддів Судової палатну кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2004 р. змінила – перекваліфікувала дії Ч. з ч. 4 на ч. 3 ст. 190 КК[79]. Іноді в якості додаткових ознак продовжуваного злочину науковці називають єдиний спосіб посягання, єдиний предмет, однакову обстановку, одне джерело тощо[80]. Вказані ознаки в тій чи іншій мірі підкреслюють дієвість основних ознак і доповнюють їх, однак лише в сукупності з останніми свідчать про наявність продовжуваного злочину. Таким чином, продовжуваний злочин – це вид простого (чи складного) одиничного злочину, яким є суспільно небезпечне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що складається з двох або більше юридично тотожних, не співпадаючих у часі діянь, які посягають на один об'єкт, спричиняють єдиний злочинний наслідок (в матеріальних злочинах), об’єднані єдиним умислом і спільною метою.
Початком вчинення продовжуваного злочину є виконання першого із декількох юридично тотожних діянь, а закінченням – момент вчинення останньої із запланованих злочинних дій, тобто досягнення тої спільної, єдиної мети, до якої прагнув суб’єкт цього злочину. З цього моменту починають спливати строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за продовжуваний злочин і щодо неї є можливим застосування акту амністії. Судова практика інколи помиляється у визначенні моменту закінчення продовжуваного злочину, що призводить до неправильною застосування кримінального закону. Так, постановою Ізюмського міськрайоного суду Харківської області від 11 квітня 2006 року провадження у кримінальній справі щодо С., яка обвинувачувалась у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, було закрито на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року. Як видно із матеріалів справи, органами досудового слідства С. обвинувачувалась у тому, що в період з 25 квітня 2005 року по 5 вересня 2005 року використовуючи підроблений документ – трудову книжку, вона незаконно заволоділа грошима Ізюмського міськрайоного центру зайнятості населення у виді грошової допомоги по безробіттю в сумі 749 гривень. У касаційному поданні перший заступник прокурора Харківської області порушив питання про скасування зазначеної постанови суду і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з безпідставним закриттям провадження у справі щодо С. за амністією. Заслухавши доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що це подання підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про амністію», його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, тобто до 23 червня 2005 року. Зі змісту наявного в матеріалах обвинувального висновку вбачається, що органами досудового слідства С. обвинувачувалась у вчиненні неправомірних дій у період з 25 квітня по 5 вересня 2005 року. Згідно із ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року дія закону про амністію не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону, у зв'язку з чим постанову суду необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого прийняти законне і обґрунтоване рішення[81]. Отже, за своєю юридичною природою продовжуваний злочин – це особлива комплексна форма простого чи складного одиничного злочину. Він кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК. Вирішити питання про те, чи є епізоди тотожних діянь одиничним продовжуваним злочином, чи, навпаки, вони є самостійними злочинами, що утворюють вид множинності повторність злочинів, можуть тільки правоохоронні органи на підставі аналізу всіх об'єктивних і суб'єктивних ознак вчинених діянь. Важливим є питання про відмежування продовжуваних злочинів від триваючих злочинів. Ці поняття змішують не тільки в судовій практиці (приклади наводилися вище), айв юридичній літературі. Наприклад. П.К. Кривошеїн вважає, що регулярне отримання будь‑яких виплат (пенсій, надбавок, тощо) на підставі один раз наданого підробленого документа є не продовжуваним, а триваючим злочином[82]. З цим важко погодитися. У випадку, про який пише автор, існує розрив в часі між діяннями. Кожне отримання виплати можна вважати окремою злочинною дією, що містить ознаки шахрайства, однак вони об’єднані єдиним неконкретизованим чи конкретизованим умислом. Таким чином, названі злочини відрізняються один від одного за характером вчинюваних дій. Триваючий злочин – це «безперервний злочин», де особа вчинює одну дію (бездіяльність), а продовжуваний злочин, навпаки, «перерваний злочин». Тут мають місце два (або більше) тотожних діянь, відокремлених одне від одного проміжком часу.
<< | >>
Источник: І. О. Зінченко В. І. Тютюгін. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання. 2008

Еще по теме Суб’єктивні ознаки:

  1. Суб'єктивна ознака
  2. Суб'єктивна ознака
  3. Об'єктивні ознаки.
  4. Об’єктивні ознаки
  5. Об'єктивні ознаки
  6. Кількісна ознака
  7. Кількісна ознака
  8. Якісні ознаки
  9. Кількісна ознака
  10. Якісні ознаки
  11. Якісні ознаки
  12. Ознаки кодування та аналітичні параметри рахунків
  13. Кількісна ознака множинності
  14. Якісні ознаки множинності
  15. Сутність, види та принципи банківського кредитування