загрузка...

Об'єктивні ознаки

. 1. Багатооб'єктність (поліоб’єктність). Це діяння завжди посягає на два чи більше об’єкта кримінально‑правової охорони. Перший з об’єктів в складеному злочині завжди є основним, превалює над другим, найбільш повно характеризує антисоціальну спрямованість і зміст злочину в цілому. Другий об'єкт виступає як додатковий, і, в сполученні з основним, визначає спрямованість діяння, спосіб, умови його вчинення, тобто виконує другорядну, допоміжну функцію. Для більшості складених злочинів характерним є наявність одного основного і одного додаткового об’єктів, однак серед них є й такі, що спричиняють шкоду більшій кількості суспільних відносин. Зокрема, це хуліганство, пов’язане з опором представнику влади, якщо воно вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї (ч. 4 ст. 296 КК). Вказане діяння посягає не лише на громадський порядок (основний об’єкт), не тільки на авторитет органів влади (додатковий обов’язковий об’єкт), але і на охоронювані кримінальним законом відносини громадської безпеки (незаконне поводження зі зброєю). Зазначимо також, що прагнення законодавця поставити під першочергову охорону певні суспільні відносини, зовсім не означає, що ці відносини мають бути більш важливими порівняно з іншими, які теж порушуються цим злочином. Між тим, в літературі висловлюється думка, що за «загальним правилом, додатковий об’єкт з точки зору суспільних інтересів є менш соціально цінним порівняно з основним об’єктом»[87]. Це твердження, на наш погляд, є сумнівним, бо існують складені злочини, в яких додатковий об’єкт є навіть більш значущим і важливим, ніж основний, отже, посягання на нього є більш небезпечним. Наприклад, при розбої, поєднаному із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК) здоров’ю людини, з точки зору соціальних цінностей слід віддати перевагу перед відносинами власності. Так само сказане стосується і насильницького грабежу (ч. 2 ст. 186 КК), і незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров’я (ч. 3 ст. 289 КК), і багатьох інших складів. Вважаємо, що в цих та інших подібних випадках законодавець, помішуючи те чи інше діяння в відповідний розділ Особливої частини КК, враховує не тільки важливість охоронюваних суспільних відносин, а й обирає в якості основного об’єкта таке суспільне благо чи інтерес, посягання на які складають соціальну сутність злочину, визначають його спрямованість. Цим і пояснюється, що спричинення шкоди додатковому об’єкту, що часто є більш важливим за основний, відсувається, так би мовити, на другий план. 2. Наявність в складі розглядуваного злочину двох чи більше суспільно небезпечних діянь, кожне з яких, само по собі, є одиничним злочином , бо прямо передбачене в Особливій частині КК як окремий (самостійний) склад злочину. На дану особливість складених злочинів вперше вказав М.С. Таганцев. «У цих випадках, – писав автор, – закон із декількох окремих злочинних посягань… утворює один злочин»[88]. Л. С. Бєлогриц‑Котляревський так само вважав, що крім простих злочинів, які посягають на нерозкладаємий життєвий інтерес, можливі складні форми злочину, що утворюють єдине ціле[89]. В наступному саме ця ознака була взята криміналістами за основну при визначенні сутності складеного злочину. Однак автори по‑різному тлумачили цю ознаку. Деякі вважали, що таких діянь повинно бути не більше двох[90]. Інші акцентували увагу на обов’язковій різнорідності діянь, з яких утворюється складений злочин[91]. На нашу думку, наведені судження є не беззаперечними. Серед складених злочинів багато таких, які утворені більше, ніж двома діяннями. Наприклад, це вже згадуване хуліганство, пов’язане з опором представнику влади і вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї (ч. 4 ст. 296 КК), перевищення влади або службових повноважень, що супроводжувалось насильством і застосуванням зброї (ч. 2 ст. 365 КК) та інші діяння. Крім того, не можна виключати, що формулюючи нові складені делікти, законодавець певну частину з них також буде визначати через поєднання в одному складі більше ніж двох самостійних злочинів. Отже, при визначенні складених злочинів більш правильно вказувати, що вони складаються із декількох самостійних злочинних діянь. Що стосується думки про обов’язкову різнорідність цих діянь, то її можна було б підтримати, якби наше дослідження складених злочинів обмежувалося лише аналізом КК України 2001 року. В чинному КК дійсно, всі складені злочини утворені різнорідними діяннями. Однак в кримінальному праві України не так давно (в КК 1960 р.) була передбачена низка складених злочинів, які утворювались однорідними діяннями.
Наприклад, ухилення військовозобов’язаного від учбових або повірочних зборів, вчинене шляхом підроблення документів (ч. 2 ст. 192 КК). Тут обидва діяння знаходилися в одному розділі КК, спричиняли шкоду однорідним об’єктам кримінально‑правової охорони і були умисними. Отже, їх можна вважати однорідними. До однорідних злочинів належали також умисне тяжке тілесне ушкодження і мордування, об’єднані в одному складі (ч. 2 ст. 101 КК УРСР 1960 р.), хуліганство і опір представнику влади, що передбачались в складі злісного хуліганства (ч. 2 ст. 206 КК УРСР 1960 р.) та деякі інші. В чинному КК РФ 1996 р. також є певна кількість складених деліктів, утворених однорідними діяннями. Зокрема, це тероризм із застосуванням вогнепальної зброї (п. «в» ч. 2 ст. 205 КК РФ); захоплення заручників, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї (п. «г» ч. 2 ст. 206 КК РФ); угон судна повітряного, водного транспорту чи залізничного потягу, вчинений із застосуванням зброї (п. «г» ч. 2 ст. 211 КК РФ) та інші. Всі злочини з цих складених деліктів знаходяться в одному розділі КК РФ «Злочини проти громадської безпеки», спричиняють шкоду цим відносинам, отже, є однорідними. На підставі викладеного можна зробити висновок, що визначення складеного злочину, як такого, що складається із двох різнорідних злочинних діянь не завжди відповідає їх сутності, тому що вказані ознаки для них або взагалі не характерні, або рівною мірою притаманні злочинам інших видів. Більш правильно говорити про наявність в їхньому складі декількох суспільно небезпечних діянь, кожне з яких само по собі є окремим одиничним злочином, передбаченим в КК. 3. Наявність внутрішнього взаємного зв'язку між діяннями в складеному злочині. Криміналісти завжди звертали увагу на те, що діяння в складеному злочині пов'язані між собою. А. А. Піонтковський, М. А. Стручков вказували, що саме через свою внутрішню єдність декілька діянь здатні утворити один злочин[92]. М.І. Бажанов писав про «органічну єдність», а Ю.1. Ляпунов зазначав, що органічна внутрішня єдність складає неодмінну властивість будь‑якого складеного злочину[93]. Органічна єдність означає, що явища передбачають, обумовлюють одне одного, взаємопроникають. Для більшості складених злочинів, це дійсно характерно. Так, діяння, що складають насильницький грабіж (ч. 2 ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК) настільки тісно пов'язані між собою, що розділити їх навіть штучно неможливо, бо саме внаслідок насильства над особою відбувається заволодіння майном. В той же час, в таких злочинах, як наприклад, вбивство, поєднане із зґвалтуванням (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК), заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК), зв’язок між діяннями менш стійкий. Зґвалтування не обов'язково у всіх випадках його вчинення супроводжується вбивством. Рівним чином, заволодіння майном не завжди пов’язане із службовим зловживанням. Отже, хоча внутрішній зв'язок, без сумніву, притаманний діянням у складеному злочині, все ж таки про їх органічну єдність говорити не зовсім коректно. На нашу думку, внутрішній взаємозв’язок між діяннями у складеному злочині проявляється в особливих формах їхньої взаємодії. Характер взаємодії обумовлюється співвідношенням об’єктів цих діянь. Виходячи з цього співвідношення можна констатувати, що і самі злочини мають співвідноситися: а) як основне і допоміжне (додаткове) діяння (спосіб вчинення основного), наприклад, вимагання, поєднане із погрозою вбивства (ч. 2 ст. 189 КК)[94]; або б) як основне і кваліфікуюче діяння (у випадках, якщо складений злочин утворюється шляхом приєднання до основного складу кваліфікуючої ознаки, що не є способом), наприклад, умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК), розбій, поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 187 КК), хуліганство, пов’язане із опором представнику влади (ч. 3 ст. 296 КК), тощо. Інакше кажучи, в складеному злочині діяння перебувають в субординаційній залежності (співвідношенні): одне з них завжди є основним, а інше (інші) додатковими, що сприяють вчиненню (або супроводжують вчинення) основного. Ознака внутрішнього зв'язку показує, що основне діяння відіграє головну роль у визначенні характеру, змісту і спрямованості злочинного посягання, в той час як додаткове діяння, коригує, конкретизує спрямованість основного, робить його більш чітким.
<< | >>
Источник: І. О. Зінченко В. І. Тютюгін. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання. 2008

Еще по теме Об'єктивні ознаки:

  1. Об'єктивні ознаки.
  2. Суб’єктивні ознаки
  3. Об’єктивні ознаки
  4. Кількісна ознака
  5. Кількісна ознака
  6. Кількісна ознака
  7. Суб'єктивна ознака
  8. Якісні ознаки
  9. Якісні ознаки
  10. Суб'єктивна ознака
  11. Якісні ознаки
  12. Ознаки кодування та аналітичні параметри рахунків