2.1.2. Порядок і межі призначення покарання за сукупністю злочинів Призначення покарання за окремі злочини, то утворюють сукупність

. Оскільки сукупність утворюють два чи більше самостійних одиничних злочинів (простих чи складних), то перш, ніж призначити остаточне покарання за їх сукупністю, суд повинен вирішити всі питання, які виникають (пов’язані) з призначенням покарання за кожний окремий злочин, що входить до цієї сукупності. Безумовно, що при вирішенні цих питань суд повинен керуватися, як вже зазначалося, положеннями статей 50–67 КК, а у разі необхідності – й приписами статей 68, 69, 98‑102, ч. 1 ст. 103 КК. Інакше кажучи, призначення покарання на цьому етапі має повністю відповідати вимогам загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК) з тією лише відмінністю, що, призначаючи покарання за другий, третій і подальші злочини, що входять до сукупності, суд повинен ураховувати всі ті чинники, які випливають з того, що особа визнається винною за вчинення не одного злочину, а за їх множинність. Безумовно, це може позначитися і на кваліфікації (якщо у відповідній статті Особливої частини КК наявна така кваліфікуюча ознака, як повторність), і на мірі покарання (якщо наявна така, обставина, що обтяжує покарання, яка зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 67 КК). Однією з обов’язкових вимог призначення покарання за злочини, що утворюють сукупність, є правило, згідно з яким за кожний окремий злочин суд повинен призначити як основне, так і (якщо це припустиме за законом і необхідно (доцільно) за матеріалами конкретної справи) додаткове покарання (ч. 1 ст. 70 КК) у межах санкції статті Особливої частини КК (п. 1 ч. 1 ст. 65 КК) та з урахуванням положень Загальної частини КК (п. 2 ч. 1 ст. 65 КК). Вирішуючи це питання, необхідно виходити з того, що «встановлений ст. 70 КК порядок, згідно з яким суд зобов’язаний призначити покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів, стосується як основних, так і додаткових покарань»[267]. Необхідність і обов’язковість попереднього призначення покарання за кожний окремий злочин, що утворює сукупність, означає, що суд повинен визначитися як з певним видом основного і додаткового покарання, так і з їх конкретною мірою (розміром, строком)[268].
Навіть тоді, коли додаткове покарання не передбачено у конкретній санкції і тому призначається судом на підставі норм Загальної частини КК (ст. 54, ч. 2 ст. 55 КК) з урахуванням приписів ч. 4 ст. 52 і п. 2 ч. 1 ст. 65 КК, воно попередньо має бути призначено судом за один чи декілька окремих злочинів і лише після цього за їх сукупністю[269]. Так само і конкретний розмір (строк) певного виду покарання (як основного, так й додаткового) повинен передусім бути визначений у вироку при призначенні його за кожний окремий злочин і лише після цього може бути визначена вже остаточна його міра за сукупністю цих злочинів[270]. Тому, «згідно зі ст. 335 КПК у резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені вид і розмір не тільки основного, а й додаткового покарання, призначеного засудженому за кожний злочин, а також за сукупністю злочинів…»[271], бо це є обов’язковою умовою не тільки для правильного визначення судом остаточного покарання за сукупністю злочинів, а й підставою для вирішення питання про законність та обґрунтованість постановленого вироку (у частині обраної судом міри покарання) у разі його перегляду в апеляційному чи касаційному порядку[272]. При призначенні покарання за кожний окремий злочин суд повинен орієнтуватися не тільки на санкцію статті Особливої частини КК, у якій передбачений певний вид (види) покарання і встановлені конкретні межі його (їх) застосування за відповідний злочин (п. 1 ч. 1 ст. 65 КК), а й виходити з положень Загальної частини КК (п. 2 ч. 1 ст. 65 КК), у нормах якої регламентовані підстави, порядок, мінімально і максимально припустимі межі призначення конкретних видів покарань, особливості їх застосування (чи, навпаки, обмеження в застосуванні) до певного кола суб’єктів (статті 52–64, 98‑102 КК).
<< | >>
Источник: І. О. Зінченко В. І. Тютюгін. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання. 2008

Еще по теме 2.1.2. Порядок і межі призначення покарання за сукупністю злочинів Призначення покарання за окремі злочини, то утворюють сукупність:

  1. 2.2.2. Порядок і межі призначення покарання за сукупністю вироків
  2. Порядок призначення покарання за сукупністю злочинів
  3. 2.1.3. Призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів
  4. 2.3. Особливості призначення окремих видів покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків
  5. 3.3. Судова практика з питань призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків
  6. 2.1. Призначення покарання за сукупністю злочинів
  7. 2.2.3. Призначення додаткових покарань за сукупністю вироків
  8. 2.2. Призначення покарання за сукупністю вироків
  9. Визначення остаточної міри покарання за сукупністю злочинів
  10. Розділ 2. Призначення покарання за множинність злочинів Вступ
  11. І. О. Зінченко В. І. Тютюгін. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, 2008
  12. 2.1.4. Призначення покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК
  13. без призначення покарання
  14. після призначення покарання судом
  15. 1.4.2. Сукупність злочинів
  16. звільненні засудженого від покарання або в заміні покарання чи невідбутої його частини більш м’яким
  17. Складання покарань