1.3.4. Складені злочини

Складені злочини – є найбільш розповсюдженим видом складних одиничних злочинів, причому історичний аналіз кримінального законодавства дає підстави для висновку про те, що більшість із цих діянь або: а) за своєю природою не можуть існувати в іншому «нескладеному вигляді» (насильницький грабіж, розбій); або б) завжди (у всіх попередніх КК) формулюються законодавцем як складені злочини (перевищення службових повноважень, поєднане із застосуванням насильства). Вочевидь, що у законодавця існує потреба в окремих випадках мати в законі ускладнені конструкції, тобто є внутрішні, соціальні причини, що обумовлюють саме існування складених злочинів. В науці кримінального права одним з перших звернув увагу на ці делікти М.С. Таганцев. Саме він першим визначив поняття складених злочинів і зробив висновки щодо умов, за наявності яких вони виникають. Автор вказував, що для виникнення складеного злочину необхідно, щоб законодавець юридично об’єднав декілька злочинів в один. «Ці випадки є надзвичайно різноманітні, – писав М.С. Таганцев, – але всі вони виникають лише через особливі постанов» закону, у видах практичних, і існують лише настільки, наскільки вони визнані законом»[83]. Отже, М С. Таганцев в складених злочинах вбачав лише законодавче об’єднання декількох діянь в одній нормі і вважав, що підставою утворення цих деліктів є формальний момент – те, як законодавець сконструював норму права[84]. Про причини, які спонукають законодавця до конструювання таких специфічних складів, автор не говорить, однак, із його міркувань можна зробити висновок, що законодавець все ж таки вибірково підходить до об’єднання декількох злочинів в один і не механічно, спонтанно поєднує діяння, а обирає такі їх сполучення, які найчастіше зустрічаються в житті. В наукових працях радянських криміналістів здійснювалися спроби пояснити наявність в законодавстві складених злочинів, виходячи із підвищеної суспільної небезпеки і широкої розповсюдженості деяких сполучень (поєднань) злочинних діянь, через що вони розглядаються законодавцем як один злочин[85]. Однак питання соціальної обумовленості кримінально‑правових норм про відповідальність за такі діяння залишалося малодослідженим. Як відомо, крім загальних закономірностей процесу криміналізації кожній групі (виду) злочинів притаманні і свої, обумовлені специфікою даної злочинної діяльності, особливі (індивідуальні) підстави криміналізації, керуючись якими законодавець і встановлює конкретні кримінально‑правові заборони. Це стосується і складених злочинів, які визначаються відповідно з їх правовою природою.

В об’єктивній дійсності різні форми злочинної діяльності проявляються і складаються в певні сполучення і зв'язки, набуваючи усталеності і повторюваності саме в такому вигляді. Суспільна небезпечність таких «супутніх» одне одному діянь, природно, є підвищеною, тому що будучи пов'язаними між собою, вони порушують більше коло суспільних відносин, спричиняють більшу шкоду, ніж тоді, коли вчиняються кожне окремо. Типовість, розповсюдженість усталених сполучень декількох діянь, і, як наслідок цього, їх підвищену суспільну небезпечність, законодавець повинен врахувати і відобразити. А це можливо лише за умови, якщо особливості взаємодії цих діянь будуть адекватно закріплені у відповідній кримінально‑правовій забороні. Використовуючи своєрідні прийоми законодавчої техніки, синтезуючи ознаки декількох діянь, законодавець узагальнює їх, зводить в єдине ціле і отримує на цій підставі якісно нове складне утворення, з притаманною лише йому системою ознак і особливостей – складений злочин. Таким чином, злочин є складеним не тільки через свою законодавчу конструкцію, «через особливу постанову закону», як вважав М.С. Таганцсв. а й через те, то поєднання декількох складів злочинів в один притаманне саме такому діянню. Закон відображає лише реальну дійсність, сутність і характер посягання. Отже, на нашу думку, складений злочин за своєю соціальною сутністю є специфічною, складною за структурою, але єдиною за змістом злочинною поведінкою, яка має нові якості, порівняно із тими діяннями, що її утворюють, і характеризується більш високим ступенем суспільної небезпеки. Це і дозволяє законодавцю розглядати таку складну злочинну діяльність як одиничний складений злочин. Наявність в КК складених злочинів свідчить не лише про різноманітність форм і прийомів законодавчої техніки, а й виступає наочним показником рівня розвитку кримінального законодавства, відповідності його потребам практики. Адже законодавець, формулюючи такі делікти, не просто має на меті пов'язати в єдине ціле комплекс діянь, які «супроводжують» одне одного в реальній дійсності і мають підвищену суспільну небезпечність в подібних сполученнях, а й прагне більш повно виразити характер і ступінь суспільної небезпеки всього вчиненого, дати йому максимально точну соціальну і юридичну характеристику. Ось чому тенденції до розширення кола складених злочинів в КК України, які зараз спостерігаються, не є випадковими і будуть зберігатися в подальшому[86]. Розглянемо ознаки складеного злочину.
<< | >>
Источник: І. О. Зінченко В. І. Тютюгін. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання. 2008

Еще по теме 1.3.4. Складені злочини:

  1. 1.3.3. Продовжувані злочини
  2. 1.3.2. Триваючі злочини
  3. 1.3.5. Злочини з похідними наслідками
  4. 1.3.1. Прості та складні одиничні злочини
  5. 1.2. Поняття одиничного злочину як структурного елементу множинності
  6. 2.1.2. Порядок і межі призначення покарання за сукупністю злочинів Призначення покарання за окремі злочини, то утворюють сукупність
  7. Кількісна ознака множинності
  8. 1.4.3. Рецидив злочинів
  9. Об'єктивні ознаки.
  10. Марк Ігорович Бажанов