загрузка...

1.3.1. Прості та складні одиничні злочини

Одиничні злочини не є однаковими, а тому виникає необхідність в їх класифікації. Про значення класифікації дуже влучно висловлювався С.В. Познишев, зазначивши, що вона є «першим і надзвичайно важливим кроком, який повинен зробити дослідник будь‑якої широкої та різноманітної групи явищ. Як метод вивчення, класифікація має подвійне значення для наукового дослідження: із зовнішнього боку, це захід, що вносить у вивчення систему і порядок, а із внутрішнього боку, це захід, що зумовлює повноту і правильність висновків вивчення»[29]. Як відомо, класифікувати факти, предмети, явища означає розподілити їх на окремі групи, класи, категорії відповідно схожості між ними та використовуючи для нього будь‑яку їх спільну ознаку (підставу, критерій для класифікації'). Класифікація (розподілення) злочинів, як і будь‑яка інша наукова класифікація, повинна базуватись на визначених формально‑логічних правилах. Ці правила вимагають, щоб: а) розподілення здійснювалось лише за одною чіткою підставою; б) обсяг членів класифікації дорівнював у своїй сумі обсягу поняття (явища), що класифікується, і члени розподілення при цьому взаємно виключали один одного; в) класифікація була послідовною і безперервною, тобто від родового поняття слід переходити до видових понять одного й того самого рівня[30]. При обранні критеріїв (підстав) для класифікації необхідно звертати увагу на те, щоб вони не виходили за межі дослідження, відповідали особливостям об'єкта, мали відносну стабільність і не суперечили один одному[31]. Тільки за умови дотримання вказаних правил класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою будовою. На підставі визначення поняття злочину, яке надасться в ч. 1 ст. 11 КК, неможливо зробити висновок про види одиничних злочинів. Це питання намагається вирішити наука кримінального права. Вивчення наукової літератури свідчить, що при класифікації одиничних злочинів майже всі науковці одностайно поділяють їх на дві групи – прості і складні (або ускладнені), і підставою такого розподілу обирають законодавчу конструкцію складу злочину[32]. Наприклад, Т.Е. Караєв, виділяючи злочини із простим складом і злочини зі складним складом, підкреслював, що підставою його класифікації є особливість структури складу, тобто спосіб описування в законі ознак злочину[33]. А.Н. Трайнін зазначав, що особливість складних складів полягає в тому, що словесне вираження в них законодавчої думки ускладнене низкою привхідних моментів. Таке ускладнення може стосуватися як окремих ознак, що характеризують той чи інший елемент злочину (об’єкт, об’єктивну і суб’єктивну сторони), так і всього складу в цілому. В останньому випадку складний склад злочину законодавець формулює шляхом об’єднання декількох простих складів злочинів, які при цьому втрачають своє самостійне значення і виступають як складові частини одного єдиного складного делікту[34]. Із цим твердженням, в принципі, можна погодитись, бо у склад злочину законодавець включає лише ті ознаки, які в своїй сукупності характеризують сутність діяння даного виду, свідчать про характер і ступінь його суспільної небезпеки. Конструкція кожного складу злочину за системним, кількісним і змістовним параметрами завжди відповідає конкретному діянню. Звідси логічним є те, що простому за конструкцією складу відповідає простий за змістом одиничний злочин, а складному складу – складний одиничний злочин. Виходячи з висловленого, простим одиничним злочином можна вважати суспільно небезпечне діяння із простим складом злочину, в якому об'єктивні та суб'єктивні елементи не обтяжені (не ускладнені) додатковими ознаками . Так, до простих одиничних злочинів науковці відносять, наприклад, такі, в яких «одному діянню (бездіяльності) відповідає один наслідок, виписаний в кримінальному законі»[35], або залежно від конструкції складу (матеріальній чи формальний) такі, в яких має місце «одне діяння або одне діяння і один наслідок»[36]; «одне злочинне діяння, вчинене з однією формою вини»[37]; «одне діяння щодо одного об’єкта, що спричинило один наслідок»[38]; «одне злочинне діяння, один об’єкт і одна форма вини»[39]. Наприклад, простими злочинами з матеріальним складом є крадіжка, де одна дія – таємне викрадення чужого майна і один наслідок – майнова шкода власнику; вбивство, де дія (чи бездіяльність) спричиняє смерть потерпілою. Простими злочинами із формальним складом є, наприклад, погроза вбивством, давання хабара тощо. Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок, що простий одиничний злочин, це є формальний чи матеріальний однооб'єктний злочин, що характеризується одною формою вини і наявністю одної дії (бездіяльності) чи одної дії (бездіяльності) і одного наслідку . Прості одиничні злочини не містять ознак, які надають їм зовнішньої схожості з множинністю злочинів, а тому при їх кваліфікації звичайно не виникає труднощів при відмежуванні від останньої. Інша справа із складними (ускладненими) одиничними злочинами. Вони характеризуються більш складною структурою складу злочину порівняно із простими одиничним злочинами. їхня об’єктивна чи суб’єктивна сторони мають додаткові ознаки, які надають таким злочинам зовнішньої схожості зі множинністю, що викликає проблеми в їх розмежуванні і правильній кваліфікації. Тому при вивченні одиничних злочинів криміналісти завжди приділяли найбільшу увагу аналізу ознак і видів саме складних одиничних злочинів. При цьому їх визначення і класифікації дуже відрізнялися одна від іншої. Так, А.С. Нікіфоров під складними злочинами розумів «злочини, які об’єднують або передбачають різнорідні злочинні дії»[40]. Дане цим автором визначення відображає одну з можливих ознак складного злочину – наявності в його структурі множинності злочинних дій. Однак не завжди дії, що входять до складного злочину є злочинними і різнорідними. Скажімо, продовжувана крадіжка, що здійснюється шляхом вчинення декількох тотожних дрібних викрадень чужого майна, кожне з яких, взяте окремо, є адміністративно караним діянням. Н.Ф. Кузнецова вказувала, що складний злочин характеризується або «декількома діями, або злочинний наслідок складається з низки окремої, більш дрібної шкоди, причому кожна з цієї шкоди не має самостійного значення, або єдина шкода спричиняється особливим способом, або злочин спричиняє дві шкоди, щодо яких мають місце дві різні форми вини»[41]. Як видно, це визначення містить у собі характеристику окремих видів складного одиничного злочину, не називаючи їх. Окремі вчені до позначених вище двох ознак складного злочину (множинності дій або наслідків) додають ще ознаку посягання на два чи більше об’єктів[42]. Інші, наприклад, В.Ф. Дьомін, у визначенні складного одиничного злочину крім юридичних критеріїв вказують і на соціальні, тобто підкреслюють соціальну обумовленість складного злочинного діяння. На думку В.Ф. Дьоміна, «суспільно небезпечні діяння, які визначені кримінальним законом як складні злочини, в соціальній дійсності співвідносяться між собою як необхідний компонент, етап, спосіб або засіб для досягнення злочинної мети або як форма прояву злочинної поведінки»[43]. Б.М. Леонтьев та І.М. Тяжкова деталізують своє визначення, зазначаючи, що «складними одиничними злочинами є діяння, які посягають на декілька об’єктів, характеризуються ускладненою об’єктивною стороною, наявністю двох форм вини або додаткових наслідків»[44].

Розглянувши наведені позиції науковців, зазначимо, що, на нашу думку, складний одиничний злочин можна визначити як суспільно небезпечне діяння, що має складний склад злочину, в якому об'єктивні чи суб'єктивні елементи обтяжені (ускладнені) додатковими ознаками або в одному складі об'єднано декілька простих складів злочинів, які при цьому втратили своє самостійне значення і виступають як складові частини одного єдиного злочину . В науковій літературі питання щодо видів складних одиничних злочинів вирішується різним чином. Найчастіше складні злочини поділяють на триваючі, продовжувані і складені [45]. Н. Ф. Кузнецова відносить до складних злочинів продовжувані, складені, триваючі, злочини, кваліфіковані за наслідками і злочини з двома діями[46]. В класифікацію В.П. Малкова, окрім вказаних вище видів складних діянь, також включені злочини, що складаються із повторних дій і злочини, що складаються із альтернативна дій[47]. А.А. Піонтковський виділяє триваючі, продовжувані, складені злочини і злочини, так званого, збірного характеру[48]. Б.М. Леонтьев і І.М. Тяжкова класифікують складні одиничні злочини на триваючі, злочини з альтернативними діями, складені, продовжувані, а також злочини, ускладнені додатковими тяжкими наслідками і наявністю двох форм вини щодо різних наслідків[49]. І.Б. Агаєв пропонує власну класифікацію складних злочинів, а саме: продовжувані, триваючі, складені, злочини, що утворені альтернативними діями і злочини, що утворені неодноразовими діями[50]. Нарешті, М.1. Бажанов видами ускладнених одиничних злочинів вважає триваючі, продовжувані, складені, а також злочини, кваліфіковані настанням додаткових тяжких наслідків[51]. Аналізуючи наведені класифікації зазначимо наступне. Всяка наукова класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою побудовою лише за умови дотримання формально‑логічних правил, про які йшлося вище. Одним із цих правил є вимога, щоб розподілення об'єктів класифікації базувалось на єдиному критерії. Якщо під цим кутом зору розглянути запропоновані науковцями класифікації складних одиничних злочинів, то можна зробити висновок, що правила дихотомічного розподілу понять ними не зовсім витримані, бо в один ряд поставлені злочини, які мають складний склад і злочини, що характеризуються простим складом. Так, виділення злочинів з альтернативними діями, двооб’єктних злочинів, складених злочинів, злочинів, ускладнених додатковими тяжкими наслідками чи наявністю двох форм вини щодо різних наслідків, засновано на конструктивних особливостях їхніх складів. Кожному із цих складних одиничних злочинів відповідає складний за законодавчою конструкцією склад злочину: злочину з двома діями – склад з двома діями; злочину, кваліфікованому за наслідками – склад з двома формами вини (зі змішаною виною); злочину з декількома об’єктами (поліоб’єктному) – склад з декількома об’єктами, нарешті, складеному злочину відповідає склад, що містить у собі ознаки двох чи більше інших самостійних складів злочинів. В той же час специфічний характер триваючих і продовжуваних злочинів обумовлений зовсім не складністю їхніх законодавчих конструкцій, а особливим складним характером злочинної поведінки суб’єкта. А тому один і той самий злочин в одних випадках може вчинятися як продовжуваний або триваючий, а в інших – одним простим актом поведінки винного (як одноактний злочин). Скажімо, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) буде продовжуваним злочином за умови його вчинення не одноактною дією, а окремими, роз'єднаними у часі тотожними діяннями (етапами), кожен з яких є продовженням одного й того ж діяння за наявності загальної мети і єдиного умислу. Вирішення питання про наявність триваючого злочину також залежить не від конструкції його складу, а від часу припинення (присічення) злочинної діяльності. Тільки за умови, якщо злочинне посягання не присічене в момент вчинення, і діяння, так би мовити, «розтягується у часі», триває якийсь час на стадії закінченого злочину, його слід вважати триваючим злочином. Отже, підставою для виділення триваючих і продовжуваних злочинів є механізм злочинної діяльності, психологічний зміст злочину, а не конструктивні особливості їхніх складів. Таким чином, вважаємо, що розглядати в одному класифікаційному ряді триваючі, продовжувані злочини і діяння, що мають ускладнені склади неприпустимо, тому що при цьому порушується закономірність у побудуванні класифікації, виключається можливість її застосування для практики. Зазначимо, що окремі науковці звертали увагу на певні суперечності у своїх класифікаціях складних одиничних злочинів. Зокрема, В.П. Малков вказував, що всяка класифікація є умовною і іноді буває так, що «у злочинах, які відносяться до складених, інколи мають місце ознаки продовжуваних, а у злочинах з альтернативними діями – ознаки триваючих»[52]. Однак, не ознаки продовжуваного злочину будуть міститися у складеному злочині, а злочин одночасно може бути складеним за своєю конструкцією і, за певних умов його вчинення, триваючим або продовжуваним. Так, примушування давати показання, поєднане із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 373 КК) – завжди є складеним деліктом, але особливий характер злочинної поведінки суб'єкта може перетворити його і у продовжуваний злочин. Так само, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) – це складений злочин, однак він може набувати характер продовжуваного викрадення майна. Прикладами триваючих складених злочинів можуть слугувати незаконне позбавлення волі людини, вчинене із застосуванням зброї (ч. 2 ст. 146 КК), втеча з місця позбавлення волі або з‑під варти, поєднана із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 393 КК) тощо. Скажімо, початком втечі буде залишення місця позбавлення волі, а закінчиться цей злочин або затриманням винного або з’явленням його з повинною. Незаконне позбавлення волі почнеться з дій, що позбавляють потерпілого особистої волі, а припиниться з моменту його звільнення. В той же час, всі названі вище злочини об’єднує те, що з тих чи інших обставин вони зовні дуже схожі зі множинністю, і правоохоронні органи зазнають найбільше труднощів, коли надають їм правову оцінку, визначають, чи одиничний злочин або множинність мають місце в діянні особи. Помилкова оцінка вчиненого як одиничного злочину, чи, навпаки, як множинності може призвести до того, що правопорушник або уникне справедливого покарання, або буде підданий більш суворим заходам державного примусу, ніж він заслуговує. Ось чому дуже важливо правильно розпізнавати у вчиненому одиничні злочини га їх види, а також відмежовувати їх від випадків множинності. Якщо в цьому аспекті подивитись на визначену проблему і в якості критерію для класифікації обрати суто кількісну ознаку – множинність злочинів (два чи більше діяння) з одного боку, і одиничний злочин – з іншого, то цілком прийнятно ставити в один ряд триваючі, продовжувані, складені і будь‑які інші одиничні злочини і розглядати їх як структурні елементи множинності.
<< | >>
Источник: І. О. Зінченко В. І. Тютюгін. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання. 2008

Еще по теме 1.3.1. Прості та складні одиничні злочини:

  1. 1.3.3. Продовжувані злочини
  2. 1.3.2. Триваючі злочини
  3. 1.3.4. Складені злочини
  4. 1.3.5. Злочини з похідними наслідками
  5. 1.2. Поняття одиничного злочину як структурного елементу множинності
  6. 2.1.2. Порядок і межі призначення покарання за сукупністю злочинів Призначення покарання за окремі злочини, то утворюють сукупність
  7. Суб'єктивна ознака
  8. Бажанова Марка Ігоровича
  9. Кількісна ознака множинності
  10. 1.4.3. Рецидив злочинів
  11. Об'єктивні ознаки.